Ми спеціалізуємося на проведенні покрівельних робіт у всіх регіонах Кропивницького, надаємо широкий спектр послуг з різних видів покрівельних робіт, враховуючи технічні вимоги та пропонуючи власні цінові пропозиції. Наша компетенція полягає в складних проектах та нестандартних формах покрівлі, в яких ми поєднуємо декілька технологій. За роки роботи ми ніколи не повторювали два однакових дахи, оскільки кожен проєкт для нас унікальний. Існує різноманіття способів монтажу черепиці або фальцю, проте ми завжди дотримуємося офіційних технологічних карт виробників, щоб задовольнити різні дизайнерські рішення та побажання замовників.
Монтаж бітумної черепиці
Ми маємо значний досвід у монтажі бітумної черепиці, використовуючи пневматичне обладнання DeWalt та Aeropro. Вартість цвяхів для пневматичних пістолетів знаходиться у діапазоні від 10 до 16 гривень за квадратний метр у 2024 році.
Вартість монтажу самої бітумної черепиці значно залежить від ухилу покрівлі. Якщо покрівля придатна для ходьби та не потребує альпіністського обладнання, вартість монтажу складає від 80 гривень за квадратний метр. У випадку, якщо ухили покрівлі більші та потрібно використовувати альпіністське обладнання, вартість монтажу може сягати 200 гривень за квадратний метр.
Рекомендую обирати бітумну черепицю від провідних виробників, таких як Aquaizol та Tegola, залежно від ваших потреб та бюджету. Монтаж бітумної черепиці може бути виконаний на покрівлі різної форми, включаючи куполи, криві лінії та навіть малюнки на даху, такі як візерунки або зображення драконів.
При монтажі бітумної черепиці важливо дотримуватися інструкцій виробника та забезпечити відповідну підготовку даху, зокрема дахову вентиляцію для циркуляції повітря під покрівлею. Вибір основи для бітумної черепиці, будь то суцільна обрешітка або OSB плити, також потребує уваги.
Додаткові елементи, такі як вентильований коник, мансардні вікна та аератори, можуть бути включені в монтаж за бажанням замовника. Щодо єндових стиків бітумної черепиці, важливо враховувати, що не існує єдиного правильного рішення. Є декілька правильних рішень з монтажу єндових стиків, а замовник архітектор або інженер повинен вибрати той варіант який йому більше до вподоби.
Монтаж металочерепиці
Металочерепиця - це ще одне інженерне рішення, яке за рахунок свого профілю зменшує та розподіляє коефіцієнт лінійного розширення сталі при впливі сонячного випромінювання. Вона є по суті профільним листом, але має зовнішній вигляд натуральної черепиці та доступна у різних формах.
Існує лівостороння та двостороння металочерепиця. Лівостороння кріпиться зліва направо, тоді як двостороння зазвичай кріпиться з середини в обидва боки. Також існує сегментна металочерепиця, яка складається з малих сегментів і монтується зверху вниз.
Під час монтажу металочерепиці в Кропивницькому ми використовуємо матеріали різних виробників, наприклад, метал турецького, українського, словацького або китайського виробництва. Проте, ми дотримуємося технологічних карт від фінських, польських або інших офіційних виробників, що забезпечує високу якість робіт. Ми можемо змонтувати різні елементи через металочерепицю, такі як проходні отвори, мансардні вікна, кукушки та повноцінні димоходи, забезпечуючи їх герметичність. Обов'язковим елементом покрівлі з металочерепиці є вентиляційна сітка, яка запобігає надуванню снігу під коником. Також важливо забезпечити піддахову вентиляцію з притоком та витяжкою на конику.
Рекомендуємо дотримуватися інструкцій та враховувати особливості монтажу, зокрема, уникати зшивання коньків та торцевих планок саморізами, що може призвести до накопичення коефіцієнта лінійного розширення на всю довжину.
Монтаж ТПО та ПВХ мембран
Перш за все, хочу зазначити, що у 2024 році технологія ПВХ(PVC) мембран стала застарілою, і на зміну їй прийшла технологія ТПО(TPO). Основним недоліком ПВХ мембрани є її усихання на сонці. Навіть при всіх спробах зменшення усихання шляхом додавання додаткових елементів, її пластифікуючі можливості та опір сонцю зменшуються, що призводить до переїзду підприємств в Європу та СНД.
Монтаж ПВХ та TПO мембрани повинен відбуватися за технологічною картою виробника. Баластна покрівля, яка допомагає захистити мембрану від сонячного випромінювання, є популярним варіантом, особливо для TПO мембрани, яка має великий коефіцієнт розтяжки та не так добре кріпиться механічним способом. З ТПО необхідно використовувати додаткові елементи з TПO, такі як ТПО жерсть, кути, флюгарки та воронки. Технології дуже схожі та мають однакові місця застосування. Настінний жолоб водостоку з TПO або ПВХ мембрани часто використовується на покрівлях, особливо при малих ухилах плоского даху та відсутності вентиляційного технічного поверху.
Найголовнішою особливістю TPO та ПВХ мембран є їх ремонтабельність, що є незамінною властивістю.
Фальцева покрівля
Фальцева покрівля — це термін, який поєднує в собі багато видів покрівлі, спільним для яких є загин металу, тобто фальц. Серед різновидів фальцевих покрівель можна виділити одинарний фальц, подвійний фальц, шашку, стоячий Т образний фальц, купольну шашку, клік-фальц, а також нестандартні вироби, такі як димоходи, оклади тощо.
Також фальцеві покрівлі бувають виконані з різних матеріалів, найрозповсюдженішим з яких є сталь товщиною приблизно 0,45 мм, покрита оцинковкою та фарбою. Інші матеріали для фальцевої покрівлі більш притаманні для європейського ринку, наприклад, чистий цинк від компанії "Райцинк", мідь, свинець та алюміній.
Фальцева покрівля вимагає високого рівня майстерності під час виготовлення, тому її вартість значно вища. Для такого типу покрівлі доцільніше використовувати алюміній, а при можливості - мідь або цинк. Свинцеві елементи частіше використовуються при реконструкції старих європейських будівель. Зазвичай, звичайна сталь, відповідно до данських норм, потребує заміни кожні 20 років, у той час як алюмінієва покрівля навіть товщиною 0,6 мм може прослужити близько 100 років без впливу надзвичайних хімічних умов. Мідні та цинкові покрівлі, серед іншого, під час монтажу можуть бути спаяними герметичними з'єднаннями з використанням олова тощо.
Загалом, слід розуміти, що подвійний фальц насправді не є абсолютно герметичним. Під впливом температурних коливань з часом з'єднання може послабитися, і навіть герметична покрівля, в результаті, може пропускати воду. У фальці цінується висота фальцу, зазвичай ребро з'єднання розташоване на висоті близько 25 мм над площиною покрівлі. Тим не менш, сам подвійний фальц ефективно захищає від крапель води та утворення водяної пари, що може утворюватися при контакті краплі з поверхнею. Під час монтажу промислового профільованого листа дуже часто може статися заливання води.
Саме через стики листів, якщо вони не проклеєні стрічкою, фальц забезпечує щільний, майже герметичний контакт, що достатній для опору водяній парі та краплям. Лист металу, з якого виготовляється фальц, має меншу ширину і називається штрипсою. Фальц кріпиться до основи за допомогою кляймерів, або в закрой. Металевий елемент фальцевої покрівлі під час монтажу часто називають "картиною", оскільки "шматок металу" часто має багато розміткових полосок, відміток і нумерацію. Фальцева покрівля - це кропітка робота, що займає багато часу, і загалом вона насичена своєю власною термінологією, технологією та культурою, яка доступна лише обмеженому колу фахівців.
Їх величність - шиферні покрівлі
Окремої уваги при виконанні покрівельних робіт заслуговують шиферні покрівлі, дарма що вини користуються поганою славою. Шиферні азбестові покрівлі - доступний та надійний варіант із пожиттєвою гарантією. Якщо порівнювати з європейськими рішеннями , то шифер треба порівнювати з натуральною черепицею. Наприклад, в той час як гарантії відомих фірм на брендовану черепицю, таку як Braas, можуть становити до 35 років, на шифер можна давати гарантію навіть на 50 років. Окрім того, шифер дешевший за натуральну черепицю та менше шкодить довкіллю в процесі виробництва. Шиферу часто дорікають через його негативний вплив на здоров'я людини, проте, хочу зазначити, що азбест, як один із силікатів - один із найбільш розповсюджених матеріалів на поверхні Землі.
Коли шифер лежить на покрівлі, він є безпечним. Становити небезпеку він починає, якщо, наприклад, викидати його на дорогу, де їздять автомобілі й розкочують його до стану пилу, та потім цей пил вдихається в легені. . Найчастіше шкоду від шиферу люди отримують при утилізації його на дорогу, та коли вимощують з шиферу тротуарні проходи. Також, ризик існує для працівників гірничої галузі, які видобувають азбест у кар'єрах, оскільки це може призвести до розвитку силікозу легенів та інших захворювань.
Якщо ви стали свідком викидання шиферу на проїжджу частину або під ноги для проходу пішоходів, особливо в місцях з поганим дренажем та утворенням калюж, негайно припиніть ці дії та віднесіть шифер на звалище поза межами міста для його подальшої утилізації. У інших випадках використання та утилізація шиферу не представляє загрози для здоров'я людей та навколишнього середовища. Зважаючи на небезпеку бездумної утилізації шиферу, треба відзначити його визначні характеристики. Зокрема, довгий термін служби , доступну вартість, простоту монтажу, але одна з найголовніших переваг шиферу - це паропроникність. В той час як всі інші матеріали вимагають продиху покрівлі для виведення пари, шифер сам поглинає пару і випускає її назовні. Таким чином, можна підвищити теплопровідні показники утеплювачів та трохи зекономити на роботах та матеріалах. Перевага шиферу над профлистом та металочерепицею полягає не лише в терміні його служби, що в шифера перевищує двократний термін служби профільованого металу. Більше того, шифер є тихим під впливом дощу та граду, не видає скрипу від лінійного розширення, як у профлиста, і має більшу захищеність від бокового затікання під час утворення водяної пари після падіння крапель води.
Хочу відзначити, що на сьогоднішній день економічно доцільніше встановлювати вживаний шифер стандартів 8 хвиль та 6 хвиль промислової товщини до 8 мм, навіть якщо ззовні він сірий та невиразний. Це не впливає на його технічний стан та можливості подальшого використання протягом багатьох десятиліть. Дуже часто шифер стає сірим та ззовні покривається мохом під впливом степового пилу, листя з дерев, автомобільного бруду тощо. Після оброблення шиферу за допомогою миючих засобів з додаванням хлору він зазвичай стає білим. Товарні мережі переповнені оголошеннями про миття даху, видалення бруду та відновлення покрівлі.
Якщо ви хочете мати сучасну покрівлю, то можна використовувати пігментований шифер, що має барвники на всю товщину, а не лише пофарбований зверху. Найкращої німецької фарби акрилового типу, нанесеної на новий шифер, вистачає до 10 років. Повторне та подальше фарбування зменшують термін служби лакофарбового покриття, незалежно від якості застосовуваних матеріалів. При ремонті та монтажу шиферу необхідно дотримуватися офіційної інструкції виробника, а саме, зарізати вугли, просвердлювати отвори, встановлювати вітрові сітки.
Зараз ми проводимо ремонти шиферних покрівель, де дуже частою та невиправною помилкою була відсутність необхідного для шиферу ухилу, відповідно технологічної карти з монтажу. В місцях проходу димарів, кукушок та духових вікон, ухил має становити приблизно 30 градусів.
Також дуже часто старі будинки мають перебудови. Покрівля на таких перебудовах часто зменшує градус ухилу, внаслідок чого у місцях перелому та зменшення ухилу покрівлі утворюються снігові кишені. Якщо до того ж дах погано утеплений, сніг над будівлею прогрівається сильніше, ніж на звісах покрівлі. Раз на рік, або декілька років, складаються температурні умови, при яких сніг тане на покрівлі, стікає вниз та замерзає, утворюючи бурульки та дамби на краю покрівлі. Подальше танення снігу та неможливість стоку води через утворену на краю покрівлі дамбу, призводить до затікання води всередину приміщення.
Кроквяні технології
Монтаж покрівлі зазвичай починається з мауерлату, на який буде встановлено всі інші крокви. Мауерлат утримує покрівлю до останнього. Під час штормів, найчастіше, вітер зриває мауерлат з кута, що призводить до послідовного ланцюгового руйнування.
Мауерлат, обв'язку та інші елементи основи для кроквяної системи кріплять металевими елементами - болтами, гвинтами, стяжками, полосами, проволокою не менше 6 мм в діаметрі тощо. Основа під мауерлат або обв'язку не обов'язково повинна бути із залізобетону, хоч зазвичай залізобетон виконує роль баласту на стіні із легких матеріалів, таких як газосилікат або цегла. У будь-якому випадку, мауерлат повинен кріпитися або до фундаменту з перев’язкою через декілька елементів, або до баласту у вигляді армопоясу.
Матеріали, з яких виробляються кроквяні системи, залежать від технології, і 90% із них - це свіжопил сосна товщиною 50 мм та висотою профіля від 150 до 200 мм. Майстри збирають ферми прямо на об'єкті, по шаблону, та встановлюють їх на мауерлат, кріплячи ноги у двох напрямках: від роз'їжджання ніг, та від підйому ніг.
Але решта 10% кроквяних технологій відрізняються різноманітністю. Авторські архітектурні проекти, як правило, виконані із сухої деревини різної товщини. Також існують технології збору крокви на металевих зубчастих пластинах компанії «Мітек». Такі ферми збираються на заводі, опресовуються пластинами та доставляються на об'єкт для монтажу в зібраному стані. Третій вид особливих кроквяних систем полягає в радіальних або купольних системах. Як правило, це суха стругана дошка товщиною 40 мм, склеєна з іншою сухою дошкою, та додатково скріплена саморізами.
Хочу окремо вам розповісти про харківський завод «Rapid», який на німецькому обладнанні, до сухого струганого брусу, виробляє модульні будинки і покрівлі. Технологія Rapid передбачає збірку крокв, лат, та плівок разом з утеплювачем на виробництві, на об'єкт приїжджає готовий елемент - скат покрівлі із утеплювачем, обрешіткою та підшивкою. Збірка будинків із дерева по технології Rapid займає чотири дні на 200 м². На покрівлю монтується лише верхній шар, тобто металочерепиця або бітумна черепиця, і покрівля готова.
Повертаючись до класичних кроквяних систем, вони бувають опорні на прогони, наприклад, конькові опорні на столи, без опорні, рігельні, в формі букви А, та мансардні.
Мансардна покрівля, насправді, є не дуже преміумним рішенням, адже завжди представляє собою компроміс. Витрачаючи більше коштів на покрівлю, люди часто отримують менш задовільний результат, ніж можна було б очікувати від поверхні та покрівлі з меншим нахилом. Крокви під сніговим та вітровим навантаженням дуже сильно роз'їжджаються по сторонам, тому на таких системах частіше використовують підпірні столи та коники.
Утеплення покрівлі
Утеплення покрівлі, як не дивно, це заходи для того щоб залишити покрівлю холодною та захищеною від тепла із приміщення. Є дві основні концепції утеплення покрівлі - це утеплення по перекриттю та утеплення по кроквах. Утеплення по перекриттю виконується за різними технологіями, наприклад фінська технологія передбачає 50 мм вати ще до паробар'єру та 200 мм вати після паробар'єру. У більшості технологій передбачається герметична пароізоляція всього приміщення, для чого, наприклад, у Фінляндії використовують спеціальні вентилятори для надуву всього приміщення та перевірки якості пароізоляції. Бувають дихаючі технології утеплення, більш складні та авторські. На них ми не будемо зупинятися в цьому тексті, а перейдемо до розбіру матеріалів утеплювачів. Найчастіше на теренах України використовують вати різних технологій: скловата, мінеральна вата, базальтова вата- це синоніми технології виробництва вати, що була скопійована з цукрової вати, але плавлять пісок з різними домішками. Також бувають вати на основі вторинних перероблених матеріалів джинсів. Бавовняні синтетики вати, як правило, скріплені фенолами, а сучасні м'які та безпечні вати з часом мають більше шансів впасти в об'ємі та з 200 мм утеплення за 20 років залишиться 150 мм. Матеріали з іншого класу - це, перш за все, полістироли: пінопласт та його хімічні родичі. На цьому ринку часто пінопласт продають під більш гучним брендом «Полістирол». Різниці в ціні немає, є різниця в теплопровідності. Найкращий опір теплопровідності забезпечують найлегші полістироли, тобто пінопласт із вагою 35 кг на метр кубічний. Інші полістироли, як пінополістирол тощо, призначені для навантажень та механічного опору. Вони важать більше та проводять більше тепла через себе, незважаючи на те, що пінопласти здаються параізоляторами, це не так. Під всі пінопласти треба вкладати пароізоляцію.
Тут я хотів би зупинитися та пояснити про пароізоляцію. У вигляді пароізоляції може служити навіть повітря, але для нормального захисту треба шар товщиною 10 км. Багато матеріалів мають спротив до паропроникності, і всі вони мають показники паропроникності у порівнянні із повітрям. Наприклад, скло також пропускає пару, але 1 см скла дорівнює 10 000 м повітря. Пароізоляція прописана в державних будівельних нормах, та в її якості можуть слугувати метал, плівка, руберойд, бітумні промазки, керамограніти тощо. Європейці в процесі будівництва не обирають брендовані пароізоляції, вони беруть плівки із первинної сировини товщиною від 150 мікрон. Поліпропілен сам по собі є паробар'єром високої якості та щонайменше тридцятирічної довговічності. Недостатньо при влаштуванні пароізоляції зробити нахлест на попередню плівку. Необхідно приклеювати стики, наприклад стрічкою К2 або двостороннім скотчем, або робити механічні скрутки в місцях з'єднання та додатково фіксувати їх під натиском. Але давайте повернемося до утеплювачів. Є промислові утеплювачі, як правило це задувні технології, що використовують новий матеріал або вторинний. Задувні утеплювачі мають менший опір внутрішній вентиляції та потребують більшого шару утеплення, до 400-500 мм. На мою думку, найкращим утепленням є комбіноване утеплення. Попереднє утеплення передбачає використання пароізоляції, вати, полістирольного шару, а також вати на верхньому шарі. Полістирол звісно кращий утеплювач ніж вата, та довговічніший, але полістирол повинен бути захищений від пожежі шляхом обмазування глиняно-піщаним розчином. Утеплення і шумоізоляція потребують чергування шарів щільних матеріалів, тобто 5 см вати, сантиметр глини, 5 см вати і сантиметр глини. У промисловому виробництві використовують вітробар’єр поверх вати, що частково зупиняє внутрішню конвекцію повітря у ваті. Ні в якому разі в регіоні України не можна використовувати у якості вітрозахисту гідрозахист - пластикові плівки, які начебто пропускають повітря та пару. Пластики насправді мають дуже високу щільність матеріалу та самі представляють об'єкт для накопичення конденсату, не всмоктують його та не пропускають крізь себе. Технології плівочної гідроізоляції доступні в інших країнах і з більш м'яким кліматом.
Піддашки, звіси покрівлі
Підшивка піддашків покрівлі - це велика частина роботи, інколи вартість підшивки доходить до 30% вартості покрівельних робіт. Наприклад, в Швейцарії її не виконують. Обтесують края, кроки, що виходять за стіну, та набивають на них одразу зверху дошку без зазорів. Таким чином можна зекономити велику кількість роботи з монтажу, риштувань, виготовлення коробів та декоративних елементів на великій висоті. Але кожна країна має свої особливості та традиції з підшивки покрівлі. Туреччина вирізняється дерев'яними корабельними лакованими піддашками. Швеція і Данія мають класичний підхід з сайдингів, відтак три основні матеріали для підшивки піддашків це дерево, метал та пластик. Пластикові софіти з часом вигорають. Насправді, Україна виготовляє найкращі пластикові софіти в Європі, але продає їх за кордон, собі ж отримує з Польщі софіти виготовлені із відходів віконного виробництва та інших ПВХ деталей, до того ж дуже сильно розбавлені крейдою. Відтак, технологія виробництва та лиття пластику призводить до виділення крейди з пластику під дією ультрафіолетових променів, вигоранню кольорів, побілінню та втрати форми. Металеві підшивки бувають у формі софітів, пластикових касет, панелей. Різні виробники надають різні форми, і частіше всього, ви можете обрати необхідний вам метал. Наприклад, корейський із принтом під дуб, матовий або глянцевий метал та його товщину. Фарби бувають різні, але вони всі не відрізняються в рази строком служби. Сонячна сторона в найкращих із них облізе через 30 років, залишивши по собі цинковий шар на сталевому листі.
Ринва
Ринва буває настінна або звичайна. На звісі настінні ринви, як правило, виконуються з металу, але вони не гарантують герметичності і при необхідності проварюється ПВХ мембраною. Настінні ринви також виконують роль сніготримачів і снігозатримувачів. Навесні сніг тане і рівень води піднімається, тому настінні ринви краще робити невисокого профілю для того щоб вода переливалася за неї легше. Звичайні ринви звісів бувають металеві або пластикові. Доба пластикових ринв добігає кінця, адже всі пластикові ринви незалежно від виробника слугують не довше 15 років. Найрозповсюдженіші в Україні ринви Rainway слугують приблизно 10 років, а потім розсипаються на сонці під тиском снігу та льоду. Фірми Brizza та Галіко також потребують ремонту через 10 років в місцях з'єднання жолобів та кріплень. В цілому, пластикові системи водозливів - це тимчасовий компроміс ціни та якості. Ми намагаємося перейти на металеві водостічні системи. Навіть найпростіші з них - оцинковані з базару - можуть прослужити 20 і більше років, не кажучи вже про алюмінієві та цинкові. Стандартом якості в цій галузі є металева водостічна система Ruukki, з якої зробили схожі системи, але з менш якісної сталі, що призвело до здешевлення технології в цілому. Та яка б не була водостічна система, вона повинна монтуватися у строгій відповідності до технологічних карт виробника. Навіть займаючись цим більше 10 років, я щоразу відкриваю оновлені технологічні карти, дивлюся на технології монтажу та особливо приділяю увагу кріпленню. Ніщо не замінить ухил ринви до воронки, ніякі герметики і клей. Додатково треба закріпити між собою елементи труб, що звисають зверху вниз та можуть роз'їхатися. На довгій дистанції експлуатації в приватних будинках зачасту треба звернути увагу на оточуючу рослинність.Треба прийняти те що, навіть із землі листя закидає на дах, не кажучи вже про близькі дерева. Обов'язково в ринву вкладається захисна сітка при наявності хвойних рослин вищих за покрівлю. В Європі існують різні стандарти, але будинки до 3 м висотою та з невеликим скатом частіше всього не потребують встановлення водостічної системи за наявності нормального цоколю. Є екстремальні випадки, які потребують великих діаметрів, тоді ми використаємо водостічну систему Шторм із жолобом 220 мм. Я особисто проти використання опалюючих кабелів в жолобах водостічних систем, адже неодноразово займався ремонтом після пожеж, спричинених системами антинальоді.
Бурульки
В прикінцевих положеннях до цієї статті хотів би вам розповісти про бурульки. Насправді здорова покрівля позбавлена бурульок, а самі по собі бурульки є свідченням недостатнього утеплення або просто відкритого люку на горищі. Справа в тому, що сніг на покрівлі не повинен танути при температурі мінус 3,5-10°, адже край покрівлі завжди буде залишатися холоднішим і на краю знизу та вода, що розтала на покрівлі буде замерзати і перетворюватися на бурульки. Бурульки в багатоповерхових будинках – це, як правило, не закриті лази на горище. Бурульки в приватних будинках - це, як правило, погана теплоізоляція у поєднанні з відсутністю або недостатністю піддахової вентиляції. Боротьба із бурульками за допомогою систем антизледеніння вимагає величезних витрат на електроенергію та додаткового підвищення під'єднаних потужностей до електромережі. Та, як завжди, ніколи не працює, попри усі переконання менеджерів з продажу тепломонтажу. Десь система антиобледеніння не працює через несправність датчиків, десь через несправність релешок, десь через недосконалість монтажу і в 90% випадків не працює через колосальні витрати на електроенергію, що досягають п'яти кіловат-годин для приватного будинку, і для правильного функціонування вимагають штатної посади електрика, який буде за цим спостерігати. Та навіть зі штатним електриком виникають пожежі пов'язані із засміченням жолоба або поривом кабелів.